Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 3: демократична доба

Західний канон демократичної доби (література з 1832 до 1900 року) в Гарольда Блума містить 351 позицію.

Станом на травень 2026 року 141 позиція має повний чи більш-менш повний переклад українською, тоді як 210 не перекладено.

«Еффі Бріст» Теодора Фонтане
(Темпора, 2026)

Якщо порівняти з попереднім списком, який я робив у квітні минулого 2025 року, то перелік неперекладеного «демократичного» скоротився на 5 позицій. Вперше перекладено «Адольф» Бенжамена Констана (Ангеліна Альбоща, Ранок/Редберрі; 2025), «Північ і Південь» Елізабет Ґаскел (Наталія Воропаєва; Букшеф, 2026), «Еффі Бріст» Теодора Фонтане (Роксолана Свято; Темпора, 2026) та «Пробудження» Кейт Шопен (Олександра Гординчук; Комубук, 2025). Також заявлено, що «Листя трави» Волта Вітмена в перекладах Максима Стріхи (Комубук, 2025) містить половину поетичного доробку Вітмена, тож, враховуючи давнішу збірку з перекладами Віталія Коротича (1969), я переніс «Повне зібрання поезії» Вітмена в перекладене, адже тепер його поезія вже досить добре представлена (хоч і не повно).

З помітного також вийшли романи «Наглядач» і «Барчестерські вежі» з «Барсетширських хронік» Ентоні Троллопа (Мирослав Томащук; Апріорі, 2025—2026), але поки не переношу в перекладене, бо в циклі шість романів. Також у збірці Томаса Де Квінсі вийшов переклад «Suspiria de Profundis» (Роман Гардашук; книголав, 2025), але прогалину іншої вибраної прози Де Квінсі ще не вважаю заповненою.

Нові переклади того, що вже перекладалося: «Червоне і чорне» Стендаля (Ольга Решотько; Книголав, 2026), «Гордість і упередження» Джейн Остін (Олександра Артюхіна; Небо, 2025) (Ірина Бондарєва; КСД, 2025), «Переконання» Джейн Остін (Володимир Горбатько; КСД, 2026), «Сповідання англійського опієжерця» Томаса Де Квінсі (Роман Гардашук; Книголав, 2025), «Франкенштайн, або Сучасний Прометей» Мері Шеллі (Олександр Пашинський; Верба, 2025), «Історія про два міста» Чарльза Дікенса (доповнений і виправлений Богданом Стасюком старий переклад Миколи Сагарди; Ще одну сторінку, 2025), восьмий (!) переклад «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте (Катерина Скачок; КСД, 2026), «Вільєтт» Шарлотти Бронте (Олена Стрельбицька; Фоліо, 2025), сьомий переклад «Буремного перевалу» Емілі Бронте (Марія Правда; КСД, 2026), третій том прози Едгара По (Тетяна Непипенко; Видавництво Жупанського, 2025), «Оповідь Артура Ґордона Піма» Едґара Аллана По (Ірина Гнатковська; Книголав, 2026).

Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 2: аристократична доба

Західний канон аристократичної доби (література Відродження, бароко, класицизму і Просвітництва) в Гарольда Блума містить 231 позицію.

Станом на квітень 2026 року лише 68 позицій мають повний чи більш-менш повний переклад українською, тоді як 163 не перекладено. Ситуація набагато гірша, ніж з перекладами стародавньої, античної і середньовічної художньої літератури. Особливо вражає катастрофічна відсутність перекладів важливої англомовної літератури.

«Принцеса Клевська»
мадам де Лафаєт
(Рідбері, 2025)

Якщо порівняти з попереднім списком, який я робив у травні минулого 2025 року, то перелік неперекладеного аристократичного скоротився лише на дві позиції. Вийшов перший переклад повісті «Принцеса Клевська» мадам де Лафаєт (Аліна Волошенюк; Ранок/Рідберрі, 2025), і також знайшов переклад анонімного крутійського роману «Лазарильйо з Тормеса» (Ласарільйо де Тормес), який було видано під назвою «Життя Лазарка з Тормесу та його щастя і злидні» в еміграції (Микола Палій; Буенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1970).

Крім цього, додав у список кілька інших перекладів творів, які вже перекладалися: «Пекло» з «Божественної комедії» Данте в перекладі Петра Карманського і Максима Рильського (Атена, 2025); два нові переклади «Подорожі пілігрима» Джона Буньяна (Левит, 2024; Кана/Свічадо, 2026), але перекладачів на сайтах видавництв не зазначено; нова редакція перекладу Валер’яна Підмогильного «Небожа Рамо» Дідро (Верба, 2025); «Тартюф, або Облудник» Мольєра в перекладі Ірини Вєдіної (Книголав, 2025). Ще додав п’єсу «Трагічна історія доктора Фауста» Крістофера Марлоу, яка виходила в перекладі Олександра Артамонова у «Видавництві Руслана Халікова» в 2023 році. Утім, 5 інших п’єс Марлоу, як і повноцінної добірки поезії українською ніби немає, тож поки Марлоу лишається в розділі неперекладеного/недостатньо перекладеного.

Також бачив, що комедія «Мандрагора» Ніколо Мак’явелі йшла в театрах українською, але жодної інформації про переклад не знайшов, можливо, то був переклад з російської чи якась вільна адаптація.

Помічені анонси: «Орландо навіжений» (Несамовитий Роланд) Людовіко Аріосто в перекладі Максима Стріхи для «Астролябії»; «Історія занепаду й падіння Римської імперії» Едварда Ґіббона в перекладі Андрія Накорчевського для «Астролябії»; вибрані «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів» Джорджо Вазарі в нових перекладах для «Стилета і стилоса».

Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 1: теократична доба

«Західний канон» Гарольда Блума є гарною можливістю оглянути досить повний список канонічних текстів західної культури та їхню присутність у культурі українській через переклади. Щороку я стараюся оновлювати цей список, аби стежити за поступом.

Нижче списки неперекладеного і перекладеного канону з теократичної доби (Стародавній Схід, Античність, Середньовіччя).

«Трагедії» Софокла (Апріорі, 2026)

Станом на квітень 2026 року зі 100 позицій списку Блума неперекладеними лишаються 38, а перекладено — 62. Це єдиний період, де більшість перекладено.

Якщо порівняти з попереднім списком, який я робив у квітні минулого 2025 року, то перелік неперекладеного теократичного скоротився на три довгоочікувані позиції: «Птахи» Арістофана (Назар Ващишин; Апріорі, 2025), «Аякс» і «Трахінянки» Софокла (Назар Ващишин, Апріорі, 2026). Також вийшов третій том «Порівняльних життєписів» Плутарха (Назар Ващишин; Стилет і стилос, 2026), куди ввійшли 12 текстів, які раніше не перекладатися, тож тепер українською доступно 36 з 50 життєписів Плутарха (цю позицію я додав у перекладене ще минулого разу).

Також зробив повнішим список українських перекладів Біблії.

Девід Бентлі Гарт. Атеїстичні марення: християнська революція та її модні вороги (Вступ)

Ця книга в жодному сенсі не є строго об’єктивною історичною працею. Повне відсторонення неможливе навіть для найрозсудливіших із істориків, оскільки писання історії вимагає причинно-наслідкової оповіді, що неминуче є актом інтерпретації, котрий за своєю природою не може цілковито вивільнитися від суб’єктивності. Та я не історик, у жодному разі, тож навіть не намагатимуся відсторонитися. У цій роботі мої суб’єктивні упередження є прозорими й нестримуваними, а мої аргументи певною мірою навмисне посилені (або можуть такими здаватися). Гадаю, доцільно визнати це на початку, хоча б для уникнення подальших звинувачень у претензіях на об’єктивність чи нейтралітет заради введення читача в стан піддатливої довірливості. Написане мною — це передовсім «історичний есей», що не є вільним від упередження й має за першочергову мету відстоювання докладного розуміння впливу християнства на розвиток західної цивілізації.