четвер, 19 жовтня 2017 р.

Поняття «художник»

Існує багато проблем із терміном «мистецтво», але ще більше проблем із терміном «художник». Що тільки ним не позначають.

1. Професійне і загальне значення слова

Можна виділити два основні значення слова — професійне і загальне.

Особисто я стараюся вживати цей термін у суто професійному значенні. Художник — це передовсім професія, як лікар. Художник, як і хірург, наприклад, повинен мати: а) належну освіту; б) належні професійні навички; в) постійну практику, яка наочно демонструє а-б. Лікар не може бути лише самоучкою чи «творчою людиною» (хоч є звичайно всілякі сумнівні «цілителі», але в них теж є своя така-сяка система навчання). Освіта не означає папірець якогось закладу, а означає певну чітку, тривалу і послідовну систему під керівництвом професіоналів у відповідній сфері.

Нині же більш поширене загальне значення терміну «художник», де це зовсім не термін, а просто дуже загальне слово, яким можна позначити будь-кого, чия діяльність хоч якось пов’язана з творчістю. У такому сенсі художником є будь-хто: і мала дитина, яка щось калякає на стіні, і бабулька, яка вишиває подушку, і дизайнер стільців, і навіть бухгалтер, який творчо підходить до своїх підрахунків. Коли розрізняти ці два значення слова, то можна уникнути багатьох непорозумінь.

Однак багато проблем розуміння художника як професії все одно лишається. Я би відзначив ще наступні.

субота, 14 жовтня 2017 р.

Д’Орсе

Спершу я не надто хотів іти в музей д’Орсе. Був певен, що там представлені лише імпресіоністи, експресіоністи і тому подібне, а це мені не сильно цікаво. Однак вирішив усе таки сходити глянути одним оком, щоби скласти загальне уявлення. Також було цікаво, як вживу виглядають деякі автори, яких я страшенно не люблю, але які чомусь міцно влізли в історію мистецтв.


вівторок, 10 жовтня 2017 р.

Лувр

Мені здається, що якби в Києві був Лувр, хоча б його частинка, та хоча б один із залів, то Україна була би зовсім іншою країною. Цивілізовані європейці всі мають свої Луври, і саме тому сміттєзвалища типу Помпіду там не ріжуть око. На фоні суцільної естетики вони вписані у певний контекст і сприймаються інакше. А коли ви живете у смітті і несмаку, серед жлобських забудов і пластикових балконів на історичних будівлях, а потім ще й намагаєтеся робити музей вторинного сміття і несмаку імені Пінчука, то це викликає лиш сміх. Інша справа, якщо ви живете серед тотального стилю і смаку, де навіть бомжі на вентиляційних решітках метро виглядають естетично, то вам дійсно може знадобитися музей першокласного сміття та кітчу, аби бути у контакті з незвичним і з сучасною посткультурою (яка більше в головах «мистців», ніж реально існує).



четвер, 13 липня 2017 р.

Палайська література

Палайська література — одна з найдавніших літератур Анатолії (нині Туреччина), що створювалася палайською мовою у області Пала і зберіглася у нечисленних клинописних хетських записах та перекладах 17-15 століття до Р.Х. Основний масив палайської літератури — це ритуальна поезія, пов’язана з культом бога Зіпарви, а також кілька міфологічних фрагментів.

понеділок, 10 липня 2017 р.

Повний список фільмів-нуар

Класичні фільми-нуар — один із моїх найулюбленіших жанрів. Я уклав повний (майже) список фільмів-нуар від прото-нуарів 1930-тих і до останніх класичних зразків жанру 1959 року. Мені цей список потрібен, щоби не заплутатися у тому, що я дивився, а що ще ні (фільми-нуар — це все таки жанрове кіно, що означає повторюваність багатьох сюжетів і мотивів, що іноді робить складним запам’ятовування конкретних фільм і сприяє плутанню їх). Також я маю на меті створити суб’єктивний рейтинг улюблених фільмів-нуар (пізніше постараюся також пояснити, чому одні фільми у мене мають високі оцінки, а інші ні, щоби не здавалося, що це якісь спонтанні оцінювання, адже у моєму підході, попри суб’єктивність, є певна система). Тих, хто не дуже добре знає, що таке фільм-нуар, відсилаю до моєї невеликої статті на вікі (колись може допишу її до належного обсягу і докладності).

Де ці класичні шедеври подивитися? Люди, що толеранто ставляться до торентів (зрештою, поки немає альтернативи купити ці фільми легально, це ще не крах європейських цінностей, як на мене), можуть віднайти на Гуртом аналогічну тему з посиланнями на українські озвучення фільмів-нуар. Цю тему зробив один мій знайомий на основі мого списку фільмів-нуар. Взамін я позичив гуртомівські посилання на imdb для цього списку. Легально більшість фільмів-нуар можна дивитися лише в США на FilmStruck.com. В Україні ні Netflix, ні Megogo, не дають доступу до цих картин, окрім жалюгідних поодиноких виключень. Кілька десятків назв (лише англійською, навіть без субтитрів) можна знайти на Google Play і, ймовірно, в AppStore.

Цей список робочий і більше для мого власного користування, тож оформлення наразі може бути кривувате. Однак, можливо, комусь він теж буде корисний навіть у такому вигляді. У списку присутні всі знакові фільми нуар і більша частина низькобюджетних нуарів, загалом тут біля 600 фільмів. Утім, ще пару сотень зовсім маловідомих назв категорії B ще можна нашкребти, що я колись і зроблю. На imdb теж є список фільмів-нуар, але він не дуже зручний, бо постійно змінюються (будь-який користувач може додати чи прибрати позначку жанру,. тож там постійні війни редагувань). Зараз цей список налічує 825 одиниць (і серед них немало фільмів, які нуарами насправді не є), хоча бували періоди, коли його «вкорочували» до 400 одиниць. Значно ліпший список є на вікіпедії, куди внесені лише фільми, жанр яких підтверджується авторитетним джерелом (цей список не містить прото-нуарів і більшість фільмів категорії B). Існує також безліч рейтингів кращих нуарів.

Переглянуті мною фільми виділені синім кольором. Кращі з моєї точки зору виділені жирним шрифтом. Позначка [не нуар] означає, що я не знайшов у фільмі явних ознак нуару, хоча його чомусь зараховують до фільмів-нуар. Пізніше ці фільми я, імовірно, винесу за межі списку. Наразі мене більше цікавлять витоки жанру, тому поки що я переважно дивлюся прото-нуари і ранні нуари, а не добре знані пізніші еталони жанру. Список у майбутньому буде оновлюватися, доповнюватися і виправлятися.

неділя, 2 липня 2017 р.

Хетська література

Хетська література (хеттська, несійська) – література індоєвропейського народу хетів, що населяв Анатолію (Малу Азію) з кінця III тисячоліття до 6 століття до Р.Х. Іноді до хетської літератури зараховують не лише твори хетською мовою, а й мовами інших народів, які населяли хетську державу (хатською, хуритською, лувійською, палайською тощо), і якими користувалися хетські писарі. Нижче під хетською літературою матимуться на увазі тексти, написані хетською мовою. Літературні твори охоплювали період із 1600-тих до 1180-тих років до Р.Х. і зникли разом із хетською державністю, яка остаточно впала під натиском народів моря. Після цього література регіону писалася переважно лувійською мовою.

Хетська література є найдавнішою зафіксованою на письмі літературою індоєвропейської родини мов, до якої належать і слов’янські мови. Тобто це найближчий родич української літератури з-поміж літератур стародавнього світу. Один із головних персонажів міфологічної хетської літератури — бог грози Пірве (Піруе), прямо споріднений із Перуном.

У хетській літературі зафіксовано багато спільних індоєвропейських рис у міфологічних образах, обрядовій поезії і навіть поетичній метриці. Усі ці риси згодом стали поширеними у всіх європейських літературах, включно з давньоукраїнською.


Хетська клинописна таблиця

вівторок, 27 червня 2017 р.

Графічний диплом

23 червня захистив диплом за спеціальністю «графічні мистецтва». Вчився на спеціаліста, бо на магістра у НАОМА банально не існувало контрактних місць, а на бюджеті я вчитися не міг через те, що це моя друга вища освіта. Тому диплом без теоретичної роботи, лише малюнки. Показувати їх поки не буду, бо вони недороблені, там ще працювати і працювати, аби назвати їх повністю завершеними. Ближче до осені покажу.

А поки викладу те, що я про них розповідав на захисті:
Серія графічних робіт «Жінка», по-перше, продовжує тематику, якою я займався останні кілька років навчання в академії: дослідження жіночої образності та психології через графічне втілення. По-друге, це спроба відповісти на головне естетичне питання, яке мене цікавить: яким чином у сучасному мистецькому полі можна продовжувати використовувати класичні графічні та живописні техніки і лишатися при цьому актуальним. 
Існує щонайменше дві відповіді. До першої відповіді я прийшов через психологію. Якщо сучасний художник робить психологічний портрет за допомогою класичних технік, то він, за належної культурної й інтелектуальної бази, ніколи не стане копіювати «старих майстрів». Він просто не зможе цього зробити, навіть якщо намагатиметься, оскільки сучасне бачення людини радикально змінилося. Ми маємо ті знання, які люди ХІХ століття навіть уявити собі не могли. Після глибинної психотерапії Фрейда і Юнґа, ґештальт-терапії, відкриття субособистостей і т.д. вже не можна зробити психологічний портрет, як його робили у XIX столітті. Сучасний художник може вкласти набагато більше інформації у формально реалістичний портрет, аніж це було можливо у ХІХ столітті, а сучасний глядач, який хоч трохи розуміється на психології, зможе всі ці додаткові глибинні шари зчитати. Невроз, фрустрація, депривація, дисоціація, конфлікт субособистостей, аніма, архетипи, витіснення, перенесення і безліч інших тонких психологічних нюансів можна повноцінно передати лише через реалістичний чи гіперреалістичний портрет.
Другу відповідь підказують сучасні філософсько-мистецькі течії, як постмодерні, де успішно існує така течія як гіперреалізм, так і антипостмодерні, наприклад метамодернізм, аналітична естетика, що тісно пов’язана з сучасним американським контемпорарі реалізмом, а також спекулятивний реалізм.

У своїй серії я звернувся до класичних жіночих архетипів: жінка-воїн, жінка-жриця, жінка-природа, жінка-дівчинка, у кожному з яких присутня як світла, так і темна сторона. Я передав ці архетипи через напівміфологічні образи, що частково нагадують богинь скандинавської та кельтської міфології, а частково відсилають до образів масової культури – кіно та відеоігор. При цьому кожен образ я намагався зробити таким, який був би неможливий при створенні у XIX столітті, хоча така графічна техніка була цілком можлива у той час.

Усе це не повноцінні психологічні портрети чи точне візуальне втілення архетипів, це лише референси до певних глибинних жіночих психологічних станів і нюансів.

Мої чотири роботи виконані вугіллям на полотні. При створенні я надихався творчістю таких художників ХХ століття як Ендрю Ваєт та Іштван Сандорфі, а також сучасними художниками: Ароном Візенфельдом, Адамом Міллером, Девідом Джоном Кассаном та Джеремі Ліпкіним.