Пантелеймон (Родопулос). Територіальні юрисдикції відповідно до православного канонічного права. Феномен етнофілетизму у наш час

Стаття грецького каноніста митрополита Пантелеймона (Родопулоса), де він докладно розглядає православне канонічне право стосовно еклезіології і зокрема територіальних юрисдикцій і прав Вселенського Патріархату. У статті також обговорюється єресь філетизму, на який нині страждають мало не всі Помісні Церкви.

Переклад з англійської: Дмитро Кузьменко. Український переклад вперше опублікований у березні 2008 року на одному з тодішніх сайтів УПЦ (МП).

Уґаритські тексти

Уґаритський клинопис

Перелік уґаритських літературних (і пов’язаних з літературою) текстів і бібліографія основних видань текстів. Загалом корпус уґаритських текстів налічує близько 1500 таблиць, що відносяться до 13-12 століть до Р.Х. Також в Уґариті було знайдено чимало табличок аккадською і хуритською мовою.

Православні і автокефалія

Ситуація з православ’ям в Україні надзвичайно складна не через наявність/відсутність автокефалії, а через те, що його тут практично немає. Із людей, які називають себе православними… Ні, навіть не так, із людей, які регулярно ходять в церкву і хоча б кілька разів на рік беруть участь у сповіді та євхаристії, православними християнами можна назвати ну десь 10-20%. Кількість може сильно різнитися залежно від конкретних парафій, але загалом десь так. А з тих, хто просто називає себе «православним», добре якщо 1% набереться. В Росії ситуація ще гірша.

Тож всі пафосні пристрасті навколо автокефалії — це річ суто політична і громадянська, з християнством це нічого спільного не має. Однак можна спробувати подивитися на це і з християнської точки зору. Тільки доведеться почати з дуже незручного питання: а хто такі православні?

Фінікійська література

Фінікійський текст

Фінікійська література — це література фінікійських міст (Бібл, Тір, Сідон тощо) на території Ханаану і Леванту, що писалася фінікійською мовою (семітська група афроазійських мов), а також література західних фінікійських колоній (передовсім Карфагену), яка створювалася різновидом фінікійської — пунічною мовою.

Фінікійська література була дуже багатою і справила величезний вплив на писемність сусідніх народів і країн, зокрема на стилістику та сюжетні мотиви біблійних текстів. Це, імовірно, найбільша і найзначніша «втрачена література», адже дійшло від неї зовсім небагато, оскільки записувалися тексти на недовговічних папірусах, які у вологому кліматі регіону не могли довго зберігатися. Тексти фінікійською мовою датуються від 11 століття до Р.Х. до 4 століття після Р.Х. і збереглися у понад 10 000 фрагментів написів на камінні і кераміці[1], більшість із яких, утім, не мають особливої літературної цінності. За жанром це надгробні і будівельні написи, присвяти, тексти з історичним змістом, листи. Відомі літературні та історіографічні фрагменти у переказах і цитатах пізніших давньогрецьких та латинських авторів. З фінікійською літературою близько споріднена уґаритська література, котра зберіглася значно краще завдяки великому клинописному архіву в Уґариті, а також інші стародавні семітські літератури регіону (давньоєврейська, арамейська, аммонітська, моавітська, едомська).

Зміни до правопису

Коротко про моє ставлення до основних змін до правопису у новому проекті. На основі опитування, яке робили на Ізборнику.

Друге велике пробудження в американському протестантизмі

Це мій переклад статті з англомовної Вікіпедії про одне із найбільш цікавих явищ у американському протестантизмі 19 століття. Тут простежуються витоки сучасної релігійності американського суспільства і політики. Стаття вичерпна і хороша, тож я опублікую її спершу тут, а вже потім буду займатися форматуванням для публікації в українській Вікіпедії. 

---

Друге велике пробудження (Second Great Awakening) — це протестантський релігійний рівайвелізм, тобто рух за відродження духовного життя, початку 19 століття у США. Цей рух розпочався близько 1790 року, оформився близько 1800, а після 1820 року почалося стрімке зростання прибічників у конгрегаціях баптистів та методистів, чиї служителі очолювали рух. Пік руху припав на 1850-ті роки. Друге велике пробудження пов’язане з романтизмом і характеризується ентузіазмом, емоційністю і захопленням надприродним. Рух рішуче відкидав скептичний раціоналізм та деїзм просвітництва.

Методистське табірне зібрання (1819)

Рівайвелізм охопив мільйони нових прибічників з-поміж існуючих євангелічних деномінацій і призвів до формування нових деномінацій. Багато навернених вірили, що Пробудження знаменує початок останнього тисячоліття перед приходом Христа (хіліазм). Друге велике пробудження стимулювало встановлення багатьох реформаційних рухів, що мали за мету виправити суспільне зло перед очікуваним Другим пришестям[Smith T.].

Історики назвали Друге велике пробудження у зв’язку з Першим великим пробудженням (1730-1740-ві) та Третім великим пробудженням  (кінець 1850-х — початок 1900-х). Ці хвилі релігійного відродження були частиною більших широких романтичних рухів, що ширилися Європою упродовж цього часу, особливо у Англії, Шотландії та Німеччині[Heyrman C.L., The First Great Awakening].

Фригійська література

Фригійська література — «мала» стародавня література Анатолії (нині Туреччина), яка створювалася фригійською мовою (ізольована мова індоєвропейської родини) і народом фригійців, що емігрували із Балкан в Анатолію.

Тексти засвідчені написами від 800 до Р.Х. до 400 після Р.Х., вони зроблені особливим алфавітом, який споріднений із давньогрецьким. Написи поділяються на дві доби: давньофригійські (8-4 століття до Р.Х., бл. 400 написів) та новофригійські (1-4 століття після Р.Х., бл. 113 написів)[1].

Однак більший слід у літературі лишили не вцілілі фригійські тексти, а легендарні фригійські царі: Гордій, чий Гордієвий вузол розрубав Александр Македонський, та Мідас, що у грецькому міфі перетворював усе на золото доторком своєї чарівної руки.

Фригійський напис на могилі Мідаса

Лікійська та мілійська література

Лікійський текст із Ксанфської стели

Лікійська література — «мала» стародавня література Анатолії (нині Туреччина), що створювалася лікійською мовою і частково зберіглася у монументальних написах 500-300 до Р.Х. на території Лікії (Лукка). Також вціліло кілька віршованих написів на близькоспорідненій мілійській мові (лікійській Б), які теж можна зарахувати до лікійської літератури. Література і мова зникають у 3 столітті до Р.Х. після завоювання території Александром Македонським.

Основний масив лідійської літератури, що безпосередньо дійшов до нас, складають епітафії та посвячення — загалом близько 170 написів[1].

Лідійська література

Лідійський текст

Лідійська література — «мала» стародавня література Анатолії (нині Туреччина), що створювалася лідійською мовою і частково зберіглася у монументальних написах 8-2 століття до Р.Х. на території Лідії. Деякі сюжети і мотиви, імовірно, мали вплив на давньогрецьку літературу та інші давні літератури регіону, однак реконструкція цих впливів носить, переважно, гіпотетичний характер.

Основний масив лідійської літератури, що безпосередньо дійшов до нас, складають епітафії та посвячення — загалом 114 фрагментів[1].

100 головних творів світової літератури за версією thegreatestbooks.org

Існує багато списків найвидатніших творів світової літератури, найвідоміших книжок, різні топ-100 чи навіть «1001 книжка, яку потрібно прочитати до того як помреш». У кожного з цих списків є свої плюси і мінуси. Наприклад у «1001 книжці» є лише проза, а вся україномовна література представлена двома творами «Більмом» Михайла Осадчого та «Собором» Олеся Гончара. Це, як мінімум, викликає питання. Хоча той список укладався спеціалістами, а передмову до нього писав сам Пітер Акройд. Більш переконливим є список «100 основних творів» за версією Нобелівського інститут, але й до нього є питання. З усіх наявних списків поки що для мене найбільш переконливим є перелік на сайті http://thegreatestbooks.org/. Він згенерований автоматично на основі понад сотні різних списків від критиків та наукових інституцій. Навіть він, як на мене не ідеальний, але топ-100 тут все ж найбільш переконливе, питання лише до кількох позицій.

Наведу цей список (зеленим позначене те, що я прочитав повністю, помаранчевим те, що читав частково) і прокоментую трішки.

Книги 2018

Фотографії придбаних книг, щоби на заплутатися, що у мене є, оскільки моя бібліотека рознесена по п’яти помешканнях у трьох різних містах, і пам’ятати всі кілька тисяч книг у голові дуже складно навіть для мене.