четвер, 28 лютого 2019 р.

Православні храми Яготинського району

Православні храми на території Яготинського району згадуються в документах від 17 століття (церква Архангела Михаїла у с. Капустинці)[1], коли територія нинішнього Яготинського району належала до Переяславського полку Війська Запорозького і Переяславського староства Київського воєводства Речі Посполитої та Російської імперії, і, відповідно, до Київської єпархії (митрополії) Константинопольського патріархату. Очевидно, що православні церкви у поселеннях на цій території існували й раніше, але документальних свідчень з назвами церков та іменами священиків не вціліло. Документів до 19 століття дуже мало головним чином тому, що ця територія було постійною ареною військових сутичок різних козацьких угруповань (пропольських, проросійських і самостійних). Повні переліки храмів і священства збереглися лише з середини 19 століття, у клірових книгах Полтавської та Київської єпархії Російської православної церкви. Також у державному архіві зберігаються метричні книги та сповідні розписи більшості храмів району від середини 18 століття і до встановлення комуністичної влади. Перед революцією і радянсько-українською війною у районі діяли 18 православних храмів (дані на 1912 рік), але після поразки у цій війні і Української республіки, і Гетьманату, після встановлення комуністичного режиму 16 із цих церков були повністю знищені — більшість у 1930-тих. Збереглося лише дві історичні церкви — святого Миколая у селі Лозовий Яр і Стрітення Господнього у селі Сулимівка, причому лише перша діяла (її настоятелем був о. Михаїл Макеєв, а згодом о. Леонід), храм у Сулимівці діяв лише до 1959 року, потім був закритий, але, принаймні, не знищений, тож його знову відкрили у 1989 році. На жаль, дуже красива історична церква у селі Лозовий Яр була спалена грабіжниками у 2010 році. Тож наразі у районі є лише одна автентична стара церква — у с. Сулимівка. Також увесь час радянської влади діяла парафія у селі Панфили (домовий храм), а в Яготині вірянами опікувався отець Симеон (можливо, це була домова чи катакомбна церква, але точних відомостей немає).

Мета матеріалу нижче дати максимально коректну і незаангажовану інформацію про обидві православні юрисдикції, що діють у районі, не ділити на «своїх» і «чужих», і не вішати ярликів, аби всі православні могли мирно співіснувати і співпрацювати, вивчати власну багату історію боротьби за християнську віру, зберігаючи свої особливості у другорядному, але єдність у головному — вірності Христу.

Мапа нинішніх храмів району: сині позначки — Православна церква України, фіолетові позначки — Українська православна церква, чорні позначки — знищені за радянської влади і не відновлені (хоча б у формі домових парафій) храми. Інформація може бути неповною і неточною, тож ще буде поступово оновлюватися (доповнення вітаються).

Історія

Територія нинішнього Яготинського району з часу впровадження християнства формально була в юрисдикції Київської митрополії Константинопольської православної церкви, зокрема у складі Київської, Переяславської та, після татаро-монгольської навали, Сарайської єпархій. Утім, ці землі були малозаселені й особливих історичних відомостей про тогочасне церковне життя не збреглося. У 16-18 столітті ці землі належали до Переяславського полку Війська Запорозького і Переяславського староства Київського воєводства Речі Посполитої (згодом Російської імперії). Після підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху у 17 столітті вони опинилися у юрисдикції Російської православної церкви. Після адміністративної реформи у Російській імперії більша частина території увійшла до Пирятинського повіту Полтавської губернії, а менша (Засупоївка, Капустинці, Панфили) — до Студеницької волості Переяславського повіту Полтавської губернії, де й перебувала до українсько-радянської війни. З 1806 року вся ця територія була в юрисдикції Полтавської єпархії Російської православної церкви.

У 1885 році на території існувало 16 православних церков у таких населених пунктах: м. Яготин (2), с. Війтівці (Супоївка), с. Лісняки (нині частина Яготина), с. Сотниківка, с. Тамарівка (нині частина Сотниківки); с. Черняхівка, с. Ничипорівка; с. Лемешівка; с. Капустинці, с. Фарбоване; с. Годунівка, х. Сулимівка; м. Жоравка (2); с. Панфили[2].

У 1912 році на території нинішнього Яготинського району (у той час частини Пирятинського і Переяславського повітів Полтавської губернії) діяли 18 храмів[3]:
  1. Село Богданівка — Церква святих Петра і Павла, дерев’яна на кам’яному фундаменті, холодна, разом із дзвіницею, 33 десятини землі у власності. Збудована 1896 року. Парафіян привілейованого стану 6, селян 2547. Священик Іван Миколайович Плохотін, псаломщик Евфимій Федорович Крем’янський, староста Максим Космич Прохоренко.
  2. Село Війтівці (нині Супоївка) — Церква святого Миколая, дерев’яна, холодна, дзвіниця окремо, дві церковно-парафіяльні школи, 33 десятини землі у власності. Збудована 1877 року. Парафіян привілейованого стану 32, міщан 26, козаків 491, селян 1595. Священик Федір Максимович Симонов, псаломщик Іван Евфимович Чижевський, староста козак Микола Петрович Перетятько, заштатний священик Йосип Кодратович Зубков.
  3. Село ГодунівкаЦерква Успіння Пресвятої Богородиці, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, 37 десятин землі у власності. Перебудована 1842 року. Парафіян привілейованого стану 3, міщан 3, козаків 36, селян 2943. Священик Михайло Захарович Гічевський, псаломщик Павло Іванович Романенко, староста козак Прокопій Володимирович Денисенко, заштатний священик Йоаким Тройницький, заштатний псаломщик Іван Романенко.
  4. Містечко Жоравка (нині село) — Церква Воскресіння Христового, кам’яна з дерев’яним верхом, холодна, разом із дзвіницею, дві церковно-парафіяльні школи, 33 десятини землі у власності. Збудована 1816 року. Парафіян привілейованого стану 107, міщан 109, козаків 831, селян 1666. Священик Семен Васильович Грузиненко, псаломщики Епіфаній Федорович Множинський і Севастіан Іванович Нестріляй, староста дворянин Митрофан Григорович Савченко-Маценко.
  5. Містечко Жоравка (нині село) — Церква Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, 33 десятини землі у власності. Збудована 1865 року. Парафіян привілейованого стану 11, міщан 68, козаків, 1426, селян 30. Священик Олександр Григорович Сенцов, псаломщик Олексій Скибицький, староста козак Павло Іванович Квас.
  6. Хутір Журавський (нині село Сулимівка) — Церква Стрітення Господнього, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, церковно-парафіяльна школа, 33 десятини землі у власності. Збудована 1905 року. Парафіян міщан 4, селян 1882. Священик Микола Ксенофонтович Соколов, псаломщик Іван Федорович Чижевський, староста селянин Пилип Никифорович Кириченко.
  7. Село Капустинці — Церква Архангела Михаїла, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, церковно-парафіяльна школа, 42 десятини землі у власності. Церква збудована 1853 року, а дзвіниця у 1890 році. Парафіян привілейованого стану 140, міщан 32, козаків 1204, селян 586. Священик Григорій Григорович Билинський, псаломщик Андрій Андрійович Батиєвський, староста козак Кирило Якович Хоменко.
  8. Село Кулябівка — Церква святого Йоана Богослова, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, однокласна церковно-парафіальна школа. Приписна до Троїцької церкви м. Яготина. Збудована 1900 року. Парафіян селян 587. Священик Іван Макарович Тарасенко, староста селянин Сергій Єлисейович Яровий.
  9. Село Лемешівка — Церква Покрови Пресвятої Богородиці, кам’яна, холодна, разом із дзвіницею, церковно-парафіяльна школа, 33 десятини землі у власності. Збудована 1883 року, відремонтована 1911 року. Парафіян привілейованого стану 25, селян 2175. Священик Віктор Митрофанович Сидоренко, псаломщик Миколай Лазарович Мироненко, староста селянин Олексій Іванович Васько.
  10. Село Лозовий Яр — Церква святого Миколая, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, однокласна церковно-парафіяльна школа, 33 десятини землі у власності. Збудована 1904 року. Парафіян привілейованого стану 17, міщан 30, козаків 15, селян 2964. Священик Михайло Петрович Заїка, псаломщики Митрофан Карпович Моцний, Микола Петрович Тарасенко, староста селянин Филимон Семенович Солодкий.
  11. Село Лісняки (нині частина міста Яготин) — Церква Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, холодна, окрема кам’яна дзвіниця, однокласна церковно-парафіяльна школа, 31 десятина землі у власності. Збудована 1857 року. Парафіян привілейованого стану 38, міщан 33, козаків 692, селян 1770. Священик Прокопій Павлович Сахновський, псаломщики Кирило Миронович Луневич, Михайло Сергійович Іваницький, староста селянин Михайло Якович Самокиша.
  12. Село Ничипорівка — Церква Покрови Пресвятої Богородиці, дерев’яна на кам’яному фундаменті, холодна, разом із дзвіницею, 33 десятини землі у власності. Збудована 1750 року. Парафіян привілейованого стану 130, міщан 35, козаків 1895, селян 290. Священик Дорофей Петрович Заїка, псаломщик Прохор Евфимович Чижевський, староста дворянин Євгеній Миколаєвич Моцій, заштатний псаломщик Іван Степанович Соханський.
  13. Село Памфіли (нині Панфили) — Церква святого Миколая Чудотворця, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею. Збудована 1884 року. Парафіян привілейованого стану 563, міщан 4, козаків 1074, селян 461. Священик Олександр Петрович Концевич, псаломщик Феодосій Вікторович Бутенко, староста козак Василій Никифорович Гопкало, заштатний псаломщик Віктор Григорович Бутенко.
  14. Село Томарівка (також Тамарівка, нині частина села Сотниківка) — Церква Вознесіння Христового, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, школа грамоти, 33 десятини землі у власності. Збудована 1785 року. Парафіян привілейованого стану 17, міщан 14, козаків 158, селян 2480. Священик Микола Миколайович Тарасевич, псаломщики Семен Іванович Людкевич, Григорій Федорович Чижевський, староста Еміліян Петрович Дворецький.
  15. Село Фарбоване — Церква Успіння Пресвятої Богородиці, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, школа грамоти, 38 десятин землі у власності. Збудована 1864 року. Парафіян привілейованого стану 5, селян 4038. Священик Михайло Миколайович Петровський, псаломщики Михайло Ананієвич Зеленський, Олексій Костянтинович Ратушневський, староста селянин Прохор Іванович Гузь.
  16. Село Черняхівка — Церква Преображення Господнього, дерев’яна, холодна, разом із дзвіницею, школа грамоти, 33 десятини землі у власності. Відремонтована 1853 року. Парафіян селян 3694. Священик Григорій Силинович Тихонович, псаломщики Іван Максимович Рашкевич, Андрій Іванович Карасевич; староста селянин Данило Давидів.
  17. Місто Яготин — Церква Святої Трійці, кам’яна, холодна, дзвіниця окремо, двохкласна жіноча церковно-парафіяльна школа, 70 десятин землі у власності. Збудована 1800 року. Дві приписні церкви — у Кулябівці і домова церква маєтку Репніних у Яготині. Парафіян привілейованого стану 45, міщан 220, козаків 1475, селян 3408. Священики Григорій Наумович Чичибабін, Віталій Йосипович Чорногор, диякон Іван Михайлович Списовський, псаломщики В’ячеслав Іванович Андрієвський, Олександр Петрович Дияконенко, староста козак Іван Васильович Харченко.
  18. Місто Яготин — Церква святого Йоана Предтечі, домова церква маєтку Репніних, приписна до Троїцької церкви міста Яготина.
У 1920-тих на території діяла також Українська автокефальна православна церква, але точних відомостей про її храми знайти не вдалося.

У 1930-тих радянська влада закрила і знищила практично всі храми, залишилися тільки храми у с. Лозовий Яр, с. Сулимівка і с. Панфили. Храм у с. Панфили був знищений у 1941 під час відступу радянських військ, але віряни придбали звичайну стару хату і проводили богослужіння там. У 1959 була закрита парафія у с. Сулимівка і храм перетворений на зерносховище. Таким чином, наприкінці 1980-тих у районі діяли лише дві православні церкви — у с. Лозовий Яр і в с. Панфили.

У 1990-тих почалося активне відродження Православ’я, яке було дещо затьмарене розколом 1992 року між українськими православними на прихильників патріарха Філарета (Денисенка) (самостійний Київський патріархат, що був ізольований від вселенської Православної церкви) та прихильників митрополита Володимира (Сабодана) (Українська православна церква, яка була частиною вселенської Православної церкви через посередництво Російської православної церкви). У Яготині у 1992 році один храм перейшов із Московського у Київський патріархат — це Церква Різдва Богородиці, також у 2000-них у Київський патріархат перейшла парафія у с. Капустинці.

У жовтні 2018 року усі представники Київського патріархату, Української автокефальної церкви і зацікавлені представники Української православної церкви (Московського патріархату) були прийняті у відновлену юрисдикцію Константинопольської православної церкви (він же — Вселенський Патріархат) і таким чином майже 30 років ізоляції Київського патріархату і майже 100 років ізоляції УАПЦ припинилися, і вони стали повноправною частиною вселенської Православної церкви (попри очікувану незгоду Російської православної церкви). Історично саме Константинопольська церква мала юрисдикцію над Україною, потім передала цю юрисдикцію РПЦ у 17 столітті, в 2018 році скасувала передачу і повернула територію України у свою юрисдикцію, а в грудні 2019 року надала прийнятим у свою юрисдикцію українським православним автокефалію (у межах території України, еміграція лишається у безпосередній юрисдикції Вселенського патріархату, зокрема у складі Української православної церкви США та діаспори, Української православної церкви Канади і Американської карпаторуської єпархії). Попри те, що суперечки стосовно надання автокефалії не вщухають, але наразі в районі маємо дві «канонічні» церкви — автокефальну Православну церкву України і самоврядну Українську православну церкву, що перебуває у підпорядкуванні Російській православній церкві.

Сучасний стан


Наразі у районі діє 20 храмів та каплиць і 1 монастир. Ще 6 церков, які були знищені у радянський період, досі у жодній формі не відновлені.

Діючі храми


Троїцька церква на початку XX століття
1. Місто Яготин — Собор Святої Трійці
Церква згадується з 1715. Собор збудовано: 1800. Знищено: 1936. Відновлено: 1995, 2016.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Православна церква України
Настоятель: о. Андрій Попович

Місто належало до Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Перша церква у місті згадується у 1715 році. Метричні книги і сповідні розписи Троїцької церкви збереглися (із проміжками) з 1766 до 1919 року. У 1803 році зусиллями графа Кирила Розумовського на центральній площі міста було збудовано кам’яну Троїцьку церкву. Архітектором був Микола Львов. При храмі діяла бібліотека і дві школи (чоловіча і жіноча). Церква згадується у повісті Т.Г. Шевченка «Близнюки». У 1936 році церкву повністю зруйнували комуністи. На початку 1990-тих була закладено фундамент відбудови Троїцької церкви, а в 1995 році поблизу почала діяти домова церква УПЦ КП. Активна відбудова за державною програмою відновлення історичних пам’яток розпочалася у 2000-них роках. 2 січня 2016 року добудований собор освятив патріарх Філарет.

Троїцький собор Яготина у 2018 році
Всередині собору (2018)

2. Місто Яготин (Лісняки) — Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Богородиці у Яготині
Збудована: 1857. Знищена: 1930-ті (?). Відновлена: 1992.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Будівництво храму: заморожено.
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Євгеній Костиненко

Мікрорайон Лісняки раніше був окремим селом у складі Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. У 1857 році була збудована дерев’яна церква з кам’яною дзвіницею. 21 лютого 1867 була відкрита церковно-парафіяльна школа при церкві. Храм знищено за радянської влади. Парафію було відкрито у 1990 році, ще в юрисдикції Українського екзархату Російської православної церкви. Настоятелем був о. Ілля Баценюк. Він єдиний зі священиків району пішов у юрисдикцію Київського патріархату після поділу українського Православ’я у 1992 році. Головною причиною цього була загроза заборони у служінні, але й в УПЦ КП його все одно згодом заборонили. Планувалося будівництво великого собору, але все обмежилося невеликою трапезною, яка наразі слугує як діюча церква.

3. Місто Яготин (Лісняки) — Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Покровська церква у Яготині
Відкрита: 1992.
Статус: діє як парафіяльна домова церква.
Будівництво храму: триває.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Роман Богодєєв

Село Лісняки входило до складу Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії, а згодом стало частиною міста Яготина. Існують перекази, що крім церкви Різдва Богородиці, у Лісняках був ще один православний храм у тому районі, де знаходиться нинішній Покровський, але документальних підтверджень немає. Коли в Яготині комуністами були знищені всі церкви, то духовним життям православних таємно опікувався о. Симеон, який мешкав на хуторі Воронівщина, поблизу Лісняків. Власне, виховані ним православні й взяли участь у створенні домової Покровської парафії у 1992 році. Тоді єдиний храм міста Яготина перейшов у Київський патріархат і люди, які бажали лишатися у юрисдикції митрополита Київського Володимира (Сабодана), заснували нову парафію. У 2006 році було закладено фундамент типового храму і станом на початок 2019 року його будівництво майже завершено.

4. Місто Яготин — Церква святого Пантелеймона Цілителя
Церква святого Пантелеймона у Яготині
Будівництво: 2002-2011. Відкрита: 2011
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Рустик Романій, благочинний УПЦ в Яготинському районі

Молитовну кімнату при Яготинській центральній районній лікарні було відкрито близько 2000 року. Нею опікувався настоятель Покровської церкви с. Лемешівка о. Георгій Бойко. Місце для будівництва повноцінного храму поруч із лікарнею освячено у жовтні 2002 року. Спорудження здійснювалося під керівництвом о. Георгія Бойка за фінансування деяких підприємств району. У травні 2006 було встановлено купол, а в 2011 храм було освячено. Настоятелем було призначено о. Рустика Романія, який завершив внутрішні роботи, облаштування території та відкрив недільну школу.

5. Село Богданівка — Церква святих Петра і Павла
Церква святих Петра і Павла у с. Богданівка
Збудовано: 1896. Знищено: 1930-ті (?). Відновлено: 2000-ні.
Статус: діє як парафіяльна домова церква.
Будівництво: триває.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Павло Придатченко

Село належало до Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Дерев’яний храм на кам’яному фундаменті був збудований 1896 року. Збереглися метричні книги з 1899 до 1905 року. Закрита радянською владою у 1930-тих роках. Згоріла під час війни. У 2000-них було облаштовано домову церкву, а згодом отримано місце для будівництва типового храму.

6.  Село Двірківщина — Церква святого Миколая Чудотворця
Відкрито: 2012.
Статус: домова церква (?)
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Євгеній Костиненко

До революції відомостей про храм у селі немає. Громада УПЦ КП зареєстрована 15 жовтня 2012.

7. Село Жоравка — Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Будівництво Успенської церкви
у с. Жоравка
Будівництво почато: 2012.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Будівництво: триває.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Георгій Бойко

У містечку Жоравка, яке нині стало простим селом, до революції було дві церкви — кам’яна Воскресіння Христового і дерев’яна Різдва Пресвятої Богородиці. Не зовсім зрозуміло, чому будується храм саме на честь Успіння, адже Успенська церква була в сусідньому селі Годунівка, а не тут. 30 вересня 2012 року було освячене місце під майбутню церкву та встановлено дерев’яний хрест. Через рік було розпочато підготовку території до будівельних робіт. 13 жовтня 2013 року у тимчасовому храмі була здійснена перша літургія. У 2017 році освятили купол із хрестом та встановили його на церкві, котра ще будується.

8. Село Засупоївка — Церква
Відкрита: 1990-ті
Статус: ?
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: ?

Хутір і згодом село Судевщина (нині Засупоївка) підпорядковувалося парафії с. Панфили, тож власної церкви не мало. Храм було відкрито лише в 1990-тих зусиллями УПЦ КП. 

9. Село Капустинці — Церква Архангела Михаїла
Колишня земська школа с. Капустинці,
нині церква Архангела Михаїла
Згадується з 1680. Збудована: 1853. Знищена: 1920-ті. Відновлена: 1990-ті
Статус: діє як парафіяльна церква
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Анатолій Обиюх 

Село належало до Капустинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Існують згадки про церкву Архангела Михаїла ще 1680 року. Нова дерев’яна церква із дзвіницею збудована 1853 року. При церкві була також каплиця і дім для притчу. Храм було знищено комуністами у 1920-тих. У 1990-тих розпочато богослужіння у домовому храмі в юрисдикції УПЦ (МП). У 2000 році священик залишив парафію і громада перейшла до УПЦ КП, нині ПЦУ.

10. Село Кулябівка — Церква святого Йоана Богослова
Церква святого Йоана Богослова
с. Кулябівка
Збудована: 1900. Знищена: 1930-ті (?). Відновлена: 2000-ні.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Михайло Дудченко

Село належало до Студеницької волості Переяславського повіту Київської губернії, а згодом до Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Дерев’яна церква збудована у 1900 році як приписна до Троїцького собору Яготина. Знищена комуністами. У 2000-них збудована нова церква, освячена 28 вересня 2013 митрополитом Епіфанієм (Думенко). Це була перша типова парафіяльна церква, збудована УПЦ КП у Яготинському районі.

11. Село Лемешівка — Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Покровська церква с. Лемешівка
Збудована: 1796. Новий храм: 1883. Знищена: 1939. Відбудована: 2006.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Георгій Бойко

Село належало до Попівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Дерев’яна Покровська церква з двома куполами була збудована 1796 року коштом поміщика Олексія Пашкевича. Розташовувалася на пагорбі за ставком навпроти цвинтаря. У 1805 році була відкрита парафіяльна школа. 1832 року через необережність церква згоріла. Кам’яний храм було збудовано у 1883 році на місці нинішньої школи. Церква діяла до 1917 року. У 1939 році була зруйнована комуністами. У 2000 році було освячено місце будівництва нового Покровського храму у стилі спрощеного українського бароко із дзвіницею над входом. Храм було зведено під керівництвом о. Георгія Бойка на кошти місцевих підприємств та вихідців із села. 14 жовтня 2006 відбулося перше богослужіння і пізніше того ж року церква була освячена. Це була перша типова церква, збудована в районі за незалежної України.

12. Село Лозовий Яр — Церква святого Миколая Чудотворця
Миколаївська церква с. Лозовий Яр,
спалена зловмисниками 2010 року
Збудована: 1736. Новий храм: 1905. Згоріла: 2010. Відбудована: 2012.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Ігор Фурса 

Село засноване ченцями Переяславського Вознесенського монастиря і належало до Жоравської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Перша церква збудована 1736 року. Збереглися метричні книги з 1768 до 1913. У 1905 році була збудована нова велика дерев'яна церква, яка лишалася єдиною діючою типовою православною церквою на території нинішнього Яготинського району під час радянської влади. У 1959-1965 роках настоятелем був відомий православний духівник о. Михаїл Макеєв. Церква згоріла в результаті підпалу грабіжниками у 2010 році. Було збудовано новий дерев’яний храм, менший за розміром. Його освячено 21 травня 2012 року.

Нова Миколаївська церква с. Лозовий Яр

13. Село Ничипорівка — Церква Покрови Пресвятої Богородиці
З
Покровська церква с. Ничипорівка
будована
: 1750. Знищена: 1930-ті. Відновлена: 2016.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Володимир Лещенко, благочинний ПЦУ в Яготинському районі

Село належало до Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Дерев’яна церква на кам’яному фундаменті з дзвіницею було збудована у 1750 році. Другий вівтар було посвячено святому Василію Великому. Знищена за радянської влади. У 1990-тих парафіяльне життя було відроджене зусиллями УПЦ КП. 12 жовтня 2016 новозбудований кам’яний храм було освячено митрополитом Переяславським Епіфанієм (Думенко).

14. Село Панфили — Церква святого Миколая Чудотворця
Миколаївська церква
с. Панфили
Згадується з 1756. Нова церква: 1884. Знищена: 1941, але парафія існувала далі.
Відбудована: 1987-1990.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Олег Наслудов

Село належало до Студеницької волості Переяславського повіту Київської губернії. Вперше згадується 1723 року, церква, ймовірно, була в селі з самого початку. Перша згадка церкви святого Миколая — 1756 року. Ця церква була над Супоєм. Нова велика дерев’яна п’ятикупольна церква була збудована 1884 року у центрі села (нині це поруч із клубом). Церква діяла за радянської влади навіть до війни, але в 1941 році радянські солдати розібрали її для будівництва переправи для танків. З приходом німців богослужіння продовжилися у сільському клубі. Після повернення комуністів третя церква згоріла, але 17 жовтня 1944 віруючі придбали будинок, у якому обладнали невеликий храм. Це була одна з двох церков, які діяли в Яготинському районі впродовж усього радянського періоду. У 1987 році під приводом «реконструкції» на місці старої домової церкви було почато будівництво повноцінного типового храму, що було безпрецедентною подією на той час. Завершили будівництво під керівництвом о. Анатолія Кравченка наприкінці 1990 року, але після цього настоятель виїхав у с. Нові Петрівці і згодом приєднався до УПЦ КП, де був висвячений на єпископа Яготинського.

15. Село Райківщина — Успенський монастир
Успенський монастир с. Райківщина
Засновано: 2002.
Статус: діє як жіночий монастир.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятелька: ігуменя Наталія (Богодєєва)
Священик: о. Сергій Богодєєв

Немає точних відомостей про храм у селі до революції. У 2002 році у селі було відкрито парафію Успіння Пресвятої Богородиці, якій надали у користування приміщення дитсадка, яким не користувалися. Настоятелем став ієромонах Трохим (Крикун), насельник Введенського монастиря міста Києва. 26 липня 2005 на основі парафії було засновано жіночий монастир, який розбудував о. Трохим, ним також було організовано випуск газети «Православний Яготин». Після повного завершення будівництва у 2007 році отця Трохима було переведено у с. Щасливе Бориспільського району, настоятелем храму став о. Василій, а настоятелькою монастиря одразу після постриження в чернецтво стала Наталія (Богодєєва), донька Згурівського благочинного. У 2010-тих за деякими свідченнями священик монастиря перейшов до Російської істинно-православної церкви і в монастирі став служити брат настоятельки — о. Сергій Богодєєв. Черниць у монастирі наразі небагато.

16. Село Сотниківка — Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Згадується з 1885. Знищена: 1930-ті. Відновлена: 2008.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Ігор Грудзевич 

Село належало до Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. У 1885 згадується наявність у селі православної церкви, хоча в клірових відомостях єпархії за 1912 рік вона не значиться. У 2000-них у Сотниківці стала діяти Успенська парафія УПЦ КП, спершу в домовому храмі, а потім розпочалося будівництво типового храму, що завершилося освяченням, яке здійснив 28 вересня 2008 патріарх Філарет.
Стрітенська церква с. Сулимівка
Збудована: 1905. Закрита: 1959. Відкрита: 1989.
Статус: діє як парафіяльна церква.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Сергій Кисельов, духівник благочиння УПЦ

У XIX столітті село називалося Жоравські хутори і належало до Жоравської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Будівництво дерев’яної церкви розпочато 1903 і завершено 1905 року. У 1930-му храм було закрито комуністами і спаплюжено. У 1942 храм відкрили і він діяв до хрущовських гонінь, коли його повторно закрили у 1959 році. 8 вересня 1989 була зареєстрована релігійна громада і храм повернуто вірянам. Боковий вівтар посвячено Йоану Кронштадському. Наразі це єдиний історичний храм, який зберігся в Яготинському районі (великий історичний храм у селі Лозовий Яр було спалено грабіжниками у 2010 році).

18. Село Трубівщина (поблизу) — Каплиця святої Параскеви П’ятниці
Каплиця св. Параскеви
Збудована: 2000-ні.
Статус: відбуваються молебні у свята
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Володимир Лещенко

Поблизу с. Трубівщина в урочищі знаходиться місцевошановане цілюще джерело святої Параскеви П’ятниці. Радянська влада всіляко намагалася відвадити звідти віруючих — засипала його гноєм, переорювала і т.д., але православні його знову і знову розчищали. На початку 2000-них там була зведена невелика дерев’яна каплиця УПЦ КП — це був перший типовий храм, збудований Київським патріархатом у Яготинському районі. Каплиця приписана до Покровської церкви с. Ничипорівка.

19. Село Фарбоване — Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Успенська церква у с. Фарбоване
Збудована: 1864. Знищена: 1930-ті (?). Відновлена: 1990-ті.
Статус: діє як парафіяльна церква
Будівництво: триває.
Юрисдикція: Українська православна церква
Настоятель: о. Богдан Жигайло

Село належало до Капустинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Дерев’яна церква збудована у 1864 році. Збереглися метричні книги Успенської церкви села з 1895 до 1915 року. За радянської влади храм було знищено комуністами. Богослужіння були відновлені у 1990-тих і відбувалися у пристосованому приміщенні. Триває будівництво храму на базі переданої парафії двоповерхової будівлі.

20. Село Черняхівка — Церква Преображення Господнього

Преображенська церква с. Черняхівка
Згадується з 1853. Знищена: 1930-ті (?). Відбудована: 2017.
Статус: діє як парафіяльна церква
Юрисдикція: Православна церква України.
Настоятель: о. Михайло Сенів 

Діє ПЦУ Село належало до Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. У XIX столітті існувала дерев’яна церква з дзвіницею та школою грамоти, є відомості про її ремонт у 1853 році. Знищена в радянський час. У 1990-тих стала діяти домова церква УПЦ КП, згодом розпочалося будівництво типового храму. 23 липня 2017 новозбудований дерев’яний храм освятив митрополит Переяслав-Хмельницький Епіфаній (Думенко).

21. Село Шевченкове — Церква Архангела Михаїла
Заснована: 2015.
Статус: ?
Юрисдикція: Православна церква України
Настоятель: ?

Громада зареєстрована 2 лютого 2012. 

Знищені храми

Церква святого Йоана Предтечі,
домовий храм князя Репніна
1. Місто Яготин — Церква святого Йоана Предтечі
Збудована: 19 століття. Знищена: 1930-ті (?).

Домова церква маєтку Репніних. Розташовувалася ліворуч від нинішньої паркової алеї у мікрорайоні Каштани м. Яготина. Знищена комуністами.  Місце її розташування нічим не зайняте, тож теоретично можлива відбудова. 


2. Село Годунівка — Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Годунівка)
Згадується з 1779. Нова споруда: 1842. Знищена: 1930-ті (?).

Село належало до Жоравської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Існують метричні записи Успенської церкви з 1779 до 1913 року. Нова дерев’яна церква із дзвіницею збудована 1842 року. Храм було знищено у радянський час.

3. Село Жоравка — Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Згадується з 1798. Знищена: 1930-ті (?).

У XIX столітті Жоравка була містечком Пирятинського повіту Полтавської губернії. У державних архівах зберігаються метричні книги парафії Різдва Пресвятої Богородиці села Жоравка з 1798 до 1919 року, але докладніших відомостей про церкву немає. Церква знищена у радянський час.

4. Село Жоравка — Церква Воскресіння Христового
Збудована: 1816. Знищена: 1930-ті (?).

У XIX столітті Жоравка була містечком Пирятинського повіту Полтавської губернії. У 1816 році збудовано кам’яний Воскресенський храм з бібліотекою і двома школами грамоти, який було знищено у радянський час.

5. Село Сотниківка (Томарівка) — Церква Вознесіння Господнього
Збудована: 1785. Знищена: 1930-ті (?).

Село Томарівка (Тамарівка) належало до Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Дерев’яна церква збудована 1785 року, при церкві існувала школа грамоти. Збереглися метричні книги церкви з 1787 до 1785 року. Село згодом було об’єднано з селом Сотниківка. Церква знищена комуністами.

6. Село Супоївка (Війтівці) — Церква святого Миколая
Згадується з: 1844. Нова споруда: 1877. Знищена: 1930-ті (?).

Село належало до Яготинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії і називалося «Війтівці». Збереглися сповідальні відомості Миколаївської церкви з 1844 до 1859 року. У 1877 році збудовано нову дерев’яну церкву та окремо дзвіницю, які були знищені в радянський період.

Уклав Дмитро Кузьменко, 2019

Література

Посилання

Примітки

[1] ЗАПИСИ НА КНИГАХ СТАРОЙ ПЕЧАТИ XVI-XVII ВЕКОВ
[2] Волости и важнейшие селения Европейской России : По данным обследования, произведенного стат. учреждениями М-ва вн. дел : Вып. 1 - 8. - СПб. : Центр. статист. комитет, 1880 - 1886. - 8 т. Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные : [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская]. - 1885. - [8], 333 c. : табл. - В подзаг. : По дан. обслед-я произвед. стат. учреждениями М-ва вн. дел, по поруч. Стат. Совета.
[3] Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1912 год. Полтава, 1912. XCII, 303 с.

2 коментарі: