Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 3: демократична доба

Канон демократичної доби (література XIX століття, конкретніше з 1832 до 1900) в Гарольда Блума містить 351 позицію. Станом на кінець квітня 2025 року повний чи більш-менш достатній український переклад мають 136 позицій, а в 215 переклад наразі відсутній.

«Портрет однієї леді»
Генрі Джеймса
(Темпора, 2024)

За рік з’явилося 3 цілковито нові переклади, також я знайшов один старий переклад, тож загалом статистика поліпшилася на чотири позиції. Українською було вперше перекладено роман «Портрет однієї леді» Генрі Джеймса (Темпора, Юрій Олійник), роман «Сайлес Марнер» Джордж Еліот (Книголав, Ірина Гнатковська), роман «Вільєт» Шарлотти Бронте (Ще одну сторінку, Тамара Дуда). Знайдений старий переклад Миколи Сагарди 1930 року («Історія про два міста» Дікенса).

З-поміж того, що вже було, вийшов ще один переклад «Химер» Жерара де Нерваля (Берегове, 2024, Володимир Баняс-молодший). Раніше їх перекладав Михайло Москаленко. Також вийшли «Посмертні записки Піквікського клубу» Дікенса (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024, Володимир Панченко), перевидання Джейн Остін під назвою «Гідність і гонор» (Апріорі, 2025, Тетяна Некряч), ще два переклади роману Емілі Бронте — «Буремний перевал» (Книголав, 2024, Ірина Гнатковська) і «Буремна вись» (Небо, 2025, Злата Подугольнікова), а також переклади Готорна у «Фоліо».

Також була анонсована велика збірка творів Вільяма Блейка за редакцією Максима Стріхи (Видавництво Жупанського) та роман «Еліксир диявола» Ернста Теодора Амадея Гофмана (Видавництво Жупанського, перекладає Оксана Гергелійник).

Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 1: теократична доба

«Порівняльні життєписи»
Плутарха
(Стилет і стилос, 2024)

«Західний канон» Гарольда Блума є гарною можливістю оглянути досить повний список канонічних текстів західної культури та їхню присутність у культурі українській через переклади. Щороку я стараюся оновлювати цей список, аби стежити за поступом.

Нижче списки неперекладеного і перекладеного канону з теократичної доби (Стародавній Схід, Античність, Середньовіччя).

Станом на квітень 2025 року зі 100 позицій списку Блума неперекладеними лишаються 41, а перекладено — 59. Наразі це єдиний період, де більшість перекладено.

Якщо порівняти з попереднім списком, який я робив у травні минулого 2024 року, то перелік неперекладеного теократичного зменшився на одну позицію — з’явився другий том «Життєписів» Плутарха (Віталій Туренко; видавництво «Стилет і стилос»), що збільшило кількість перекладених життєписів до 24 із 50, і я вирішив, що можна вважати цю позицію достатньою для перенесення в перекладене.

З відсутніх у Блума важливих текстів вийшов лицарський роман «Амадіс Ґальський» (НК Богдан, 2025) в перекладі Петра Таращука (цей твір можна зарахувати й до наступного періоду, адже він з’явився на межі Середньовіччя та Відродження).

Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 2: аристократична доба

Канон аристократичної доби (література Відродження, бароко, класицизму і Просвітництва) в Гарольда Блума містить 231 позицію.

«Визволений Єрусалим»
Торквато Тассо
(Астролябія, 2024)

Станом на кінець квітня 2025 року лише 66 позицій мають повний чи більш-менш повний переклад українською, тоді як 165 не перекладено. Ситуація набагато гірша, ніж із перекладами стародавньої, античної і середньовічної художньої літератури. Я б навіть сказав, що ситуація майже катастрофічна, особливо (і як не дивно) з англомовною літературою.

Однак від травня минулого року вийшло два нові значущі видання: «Визволений Єрусалим» Торквато Тассо в перекладі Максима Стріхи (видавництво «Астролябія») та «Есеї» Френсіса Бейкона в перекладі Ігоря та Ірини Карівець (видавництво «Контур»). Також я переніс «Максими» Ларошфуко в «перекладене», бо в перекладі Яреми Кравця 1993 року наявно 430 з 641 максими, що хоч і не ідеально, але прийнятно. Таким чином список неперекладеного зменшився на три позиції.

З відсутніх у Блума важливих текстів вийшов ще «Кишеньковий оракул» Бальтасара Ґрасіана в перекладі Олени Сайфутдінової (Апріорі, 2025).

Кілька творів мають переклади з російських перекладів, їх я вважаю неперекладеними, адже з нерідкісних мов у XXI столітті так перекладати не годиться. Окремі вірші чи фрагменти теж перекладалися, але в список перекладеного я додавав лише повні чи достатньо об’ємні переклади (для збірок поезій).