Дмитро Кузьменко

Les dimanches de Ville d'Avray, Франція, 1962

Жанр: драма

Режисер: Серж Бургіньон

Сценарій: Серж Бургіньон, Антуан Тудал, Бернар Ешассеро

Композитор: Моріс Жарр

Сюжет: П'єр - льотчик-винищувач. Під час бомбардування у В'єтнамі він убив дитину, і з тих пір страждає від часткової амнезії і прихованої депресії. Він живе в Парижі, поступово перетворюючись на амебу, поки не зустрічає дванадцятирічну дівчинку з інтернату. Вони починають бачитися щонеділі, і П'єр, спілкуючись з нею, намагається відновити пам'ять. Але їхня дружба викликає підозри в оточуючих, навіть у тих, хто добре знає П'єра.

Моє враження

Сильна драма, не дивно, що такий високий рейтинг в імдб. Хоч головний герой грає жахливо, навіть для ролі мало не розумово відсталого.

Картина ставить більше запитань, аніж відповідає на них. Зрозуміло, що автори намагаються викрити нерозуміння звичайними зіпсованими людьми можливості подібних чистих стосунків між героями. Але, відверто кажучи, не сильно то і назвеш ті стосунки чистими. Де є ревнощі, там є і пристрасть. І дилема, яка постає, набагато складніша, аніж задумувалося. Краще нехай загине невинний дорослий чоловік, аніж невинна дитина.

Тому у фіналі я особисто нікого б не засуджував. От у "Лугових псах", попри зіпсованість хлопця, чистота стосунків показана переконливіше. Тут же все таки щось явно більше ніж дружба. І, очевидно, таке не так то просто опоетизувати на фоні поширеного насильства над дітьми. Та і, власне, що чекало героїв? Розумово відсталий психічно травмований і цілком нормальна здорова дівчинка. Навіть самотність їх не поєднує, бо самотня у всіх відношеннях лише дівчинка. Терапевничний ефект від цих стосунків для героя теж якось не показаний. Може якби автори якось більш це розкрили, все б складалося логічніше.

Однак епізод із дарунком імені - надзвичайно сильний. Одна з кращих сцен у кіно, які я коли-небудь бачив.

Загальні враження змішані. Низка надзвичайно красивих епізодів, багато вражаючих кадрів, чудова гра героїні. Й ідіотська гра героя, багато надуманих елементів (кинджал), що дратують своєю нав'язливістю, грубий фінал.

У будь-якому разі фільм змушує задуматися. Все таки у французькому кіно іноді трапляються перлини там, де менше всього очікуєш щось знайти.

10 з 12