— Творчість і смерть... Гарне порівняння. Я не думала про це досі. Дякую. Смерть огорнена брехнею, а я люблю павутиння. Смерть розкриває істину. Навіть думка про смерть розкриває істину. А творчість і смерть... Вражає. І це приводить мене до.
— Тебе не лякає смерть?
— Я боюся боятися смерті, тому я не боюся.
В івано-франківському альманасі «Мантикора» у № 1 за 2011 рік вийшло моє оповідання «Доки не пробудить мене голос твій». Це психологічна історія з елементами фантастики (чи, швидше, магічного реалізму) про мистецтво, життєдайну і смертельну силу любові.
Герой перебуває на літній практиці у прикарпатському містечку. У вільний від фотозйомок час він спілкується із Соломією — химерною місцевою дівчиною-художницею, з якою познайомився минулого року. Та висловлює бажання намалювати одногрупницю хлопця. За буденними і не зовсім подіями ховається мереживо складних переживань, які ведуть до руйнації звичної реальності.
До написання мене спонукав образ героїні, цілком взятий із життя. Навколо неї поступово окреслилася історія, що була потім підкорегована умовами конкурсу «Золота мантикора». Довелося змінити місце дії й додати фантастичний елемент, однак це зробило оповідання лише кращим.
«Доки не пробудить мене голос твій» з труднощами пройшов відбірний етап конкурсу, мало хто його зрозумів, однак у фіналі його відзначено дипломом і опубліковано.
Альманах «Мантикора» можна купити за 50 грн. на сайті "Зоряна фортеця".
*
PS. Хто захоче краще зрозуміти сюжетні лінії і не побачить відповідних відсилань у тексті, раджу познайомитися із мистецькою концепцією гіперреалізму (зокрема, з поняттям симулякра) та оповіданням «Овальний портрет» Едгара Аллана По.
На початку наступного року планую викласти оповідання в авторській редакції на сайті.
*