Дмитро Кузьменко

У 2011 році я переглянув 63 фільми. Із переглянутого вперше найбільше враження справили "Північ у Парижі", "Міст мистецтв", "Маленька принцеса", "Лугові пси", "Дівчина з перлиною" та "Неділі у Віль д'Евре". Найбільш цікаві фільми подивився вже наприкінці року.

У 2011 році я переглянув зовсім небагато анімаційних фільмів - лише 11. Найбільше враження з них на мене справили "Заплутана історія" та "Таємниця абатства Келс".

Жан-П'єр Жене (фр. Jean-Pierre Jeunet, 3 вересня 1953, Роанн, Франція) — французький кінорежисер і сценарист. Його фільми — це сповнені символіки та підвищеної чутливості фантазії, що характеризуються деталізованими, глибоко продуманими сценами та сюжетами. За жанром — суміш комедії, драми та мелодрами, іноді трилеру.

Найвідоміші картини режисера: "Амелі" та "Місто загублених дітей" (останній знято спільно з Марком Каро). Також Жене режисерував: "Делікатеси" (теж спільно із Каро), "Чужий: Воскресіння", "Тривалі заручені". Остання робота режисера - "Невдахи" ("Мікмакс") - вийшла 2009 року, але, на жаль, не потрапила в український кінопрокат.

Жан-П'єр Жене народився 3 вересня 1953 у місті Роанні (Франція, департамент Луара). Майбйтній режисер придбав свою першу камеру у сімнадцятирічному віці і знімав короткометражні фільми, навчаючись анімації у «Сінематіон Студіос». Режисерської освіти не отримав. Наприкінці 1970-х Жене потоваришував з Марком Каро, дизайнером та художником коміксів, котрий надовго став його співрежисером. У 1995 році був членом журі Венеційського кінофестивалю.

Одружений із Лізою Салліван. 

Рейтинг прочитаних мною художніх творів (переважно фантастика) і нехудожніх текстів у 2010 році.

У 2010 році я переглянув близько сотні фільмів. Найбільше враження справили: "Невинність" Люсіль Хаджихалілович, "Здача", "Джуно", серіал "Бойовий крейсер Галактика", "Дівчатка", "Той, що біжить по лезу", "Клуб Сніданок", "Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії: частина 1". Також сподобалися "Одержимість", "Клют", "Довге прощання", "Зоряна брама", "Дорога спогадів", "Китайський квартал" та "Книга Ілая". Примітно, що цього року мені довелося подивитися велику кількість зовсім нікудишніх фільмів, чого не було раніше.

У 2010 році я переглянув 29 анімаційних фільмів і серіалів, більша частина із яких - аніме. Найбільше враження на мене справили: "Кікумана" Йосіури Ясухіро та "Щоденник подорожі за покупками в Йокогаму" Анно Такасі. Також сподобалися: "Алісон і Лілія", "Дім із кубиків", "Щоденник подорожі за покупками в Йокогаму - Тихе провінційне кафе" і "Час Єви".

Еллен Пейдж (англ. Ellen Page; нар. 21 лютого 1987) — канадська акторка, яка здобула популярність роллю в фільмі «Джуно», за яку була номінована на премії «Оскар» і «Золотий глобус» (2007). 

Народилася 21 лютого 1987 року в місті Галіфакс, Канада у сім'ї графічного дизайнера Денніса Пейджа і викладача Марти Пейдж. У 2005 році закінчила школу Shambhala School в Галіфаксі.

Акторська кар'єра Пейдж почалася у 10 років, коли вона зіграла в телефільмі «Піт Поні» (Pit Pony), який пізніше виходив як серіал. Пейдж отримала номінації на премії Young Artist Award і Gemini Awards.

Потім вона знімалася на канадському телебаченні. У 16 років Пейдж вперше зіграла в європейській картині — «Уста в уста» (Обличчям до обличчя).

АннаСофія Робб (англ. AnnaSophia Robb, 8 грудня 1993) — американська теле- та кіноакторка.

Слава до неї прийшла у 2005 році, після виконання ролі в сімейному кінофільмі «Завдяки Вінн-Діксі» та у відомому дитячому блокбастері «Чарлі і шоколадна фабрика». Також Робб знялася в екранізації книжки Кетрін Патерсон «Міст у Терабітію». 

АннаСофія Робб народилася у Денвері, штат Колорадо, у подружжя Дженет та Дейва Робб. Її назвали на честь прабабусі її матері, Анни-Софії, та бабусі батька, Анни-Марії, і сама АннаСофія вимагає завжди називати її повним ім'ям.

Рейтинг прочитаних мною художніх і нехудожніх текстів у 2009 році. Найбільше враження справила богословсько-філософська книга "Буття як спілкування" Йоана Зізіуласа. З художньої літератури я читав переважно фантастику.

У 2009 році фільмів я переглянув значно більше за анімацію, 62 картини. Чотири із них стали справжнім відкриттям для мене і справили величезне враження: "Маєш мрію - будеш мандрувати" із АнноюСофією Робб у головній ролі, "Пейзаж у тумані" Тео Ангелопулоса, "Чарівна особистість" Крістофа Оноре та "Любовний настрій" Вонг Кар-Вая. Також сподобалося ще чимало картин: "2046", "Міст у Терабітію", "Фібі у Країні Чудес", "Місто Ембер", "Коко до Шанель" тощо.